Чому об’єднання будинків для людей похилого віку та дитячих притулків – це фейк і як насправді

На сайтах і в соцмережах останні кілька років передруковують історію про те, як в Канаді будинки престарілих об’єднали з дитячими притулками, в результаті чого «літні люди знайшли люблячих онуків, а сироти вперше відчули, що таке батьківська любов і турбота».

На жаль, ця зворушлива історія, що збирає тисячі лайків, не зовсім правдива. На офіційних і неофіційних ресурсах Канади інформації про це немає. Практика об’єднання громадян похилого віку, дитячих будинків не втілена і в інших країнах, але частина істини в постах про це все ж є.

Швидше за все, це перекручена інформація про навчальні центри між поколіннями (Intergenerational Learning Centers). Вперше вони з’явилися в Японії в 70-х роках (приклад такого центру на фото нижче). Поруч розміщували будинок престарілих і дитячий сад. Діти й старі люди разом малювали, займалися рукоділлям, відзначали свята, розмовляли.

Досвід стали переймати й інші країни. З 90-х подібні центри на базі будинків престарілих стали з’явилися в США, Канаді, Австралії та Великобританії. Туди беруть дошкільнят, які приходять спілкуватися, вчитися і грати.

Найвідомішим став центр в Сіетлі (США). Фотографіями звідти і ілюструють пости про об’єднаних будинках престарілих та дитячих притулках. Малюків приводять до людей похилого віку на час від 20 хвилин до години. Вони разом танцюють, співають, розмовляють, готують обід (на фото нижче). Про цей центрі зняли документальний фільм «Present Perfect».

Першим таким центром у Великобританії став «Apples and Honey Nightingale CIC» (на фото нижче). Він почався з того, що вихованці одного дитсадка відвідували людей похилого віку, а потім був побудований центр з двома окремими будівлями для будинку престарілих та дошкільного навчального закладу. Між ними розбили сад і викопали ставок, щоб зберегти особистий простір.

Спілкування поколінь приносить користь і дітям, і людям похилого віку, тому центрів і стає все більше. Однак, щоб це сталося потрібно враховувати безліч чинників.

У всіх перерахованих випадках мова йде не про дітей-сиріт з притулків. Дошкільнята і люди похилого віку спілкуються час від часу, а не знаходяться один з одним постійно.

Це робиться за цілої низки причин. Щоб спілкування було в радість, воно проходить дозовано, адже літні люди швидко втомлюються від шуму, а у дітей теж можуть бути свої особливості.

Крім того, під час спільного проведення часу враховують, що діти і люди похилого віку — це незнайомі люди різного походження, життєвого досвіду і культури. Їх треба вчити спілкуватися. Проявляти повагу до особистих кордонів. Продумувати кожну зустріч заздалегідь, щоб вона була цікавою. Таке спілкування проходить добровільно.

Будинки для людей похилого віку в результаті роботи навчальних центрів стають більш прозорими. У їх постояльців з’являється більше контактів зі зовнішнім світом, діти розповідають, в яких умовах живуть люди похилого віку, як з ними поводяться. Якщо об’єднати дитячий будинок і будинок престарілих, закритість системи збережеться.

Існує досвід зустрічей дітей-сиріт з мешканцями з будинків для літніх, наприклад, у Вірменії. Але знову ж це були окремі зустрічі, а не спільне проживання і тільки на добровільній основі.

Адреса: 03150, г. Київ, вул. Предславинська 43/2, оф.1

Тел: +38066 067 9728

E-mail: FondBlagoDaruyu@gmail.com

Ми у соцмережах:

Об’єднання будинків для людей похилого віку та дитячих притулків

Чому об’єднання будинків для людей похилого віку та дитячих притулків – це фейк і як насправді

На сайтах і в соцмережах останні кілька років передруковують історію про те, як в Канаді будинки престарілих об’єднали з дитячими притулками, в результаті чого «літні люди знайшли люблячих онуків, а сироти вперше відчули, що таке батьківська любов і турбота».

На жаль, ця зворушлива історія, що збирає тисячі лайків, не зовсім правдива. На офіційних і неофіційних ресурсах Канади інформації про це немає. Практика об’єднання громадян похилого віку, дитячих будинків не втілена і в інших країнах, але частина істини в постах про це все ж є.

Швидше за все, це перекручена інформація про навчальні центри між поколіннями (Intergenerational Learning Centers). Вперше вони з’явилися в Японії в 70-х роках (приклад такого центру на фото нижче). Поруч розміщували будинок престарілих і дитячий сад. Діти й старі люди разом малювали, займалися рукоділлям, відзначали свята, розмовляли.

Досвід стали переймати й інші країни. З 90-х подібні центри на базі будинків престарілих стали з’явилися в США, Канаді, Австралії та Великобританії. Туди беруть дошкільнят, які приходять спілкуватися, вчитися і грати.

Найвідомішим став центр в Сіетлі (США). Фотографіями звідти і ілюструють пости про об’єднаних будинках престарілих та дитячих притулках. Малюків приводять до людей похилого віку на час від 20 хвилин до години. Вони разом танцюють, співають, розмовляють, готують обід (на фото нижче). Про цей центрі зняли документальний фільм «Present Perfect».

Першим таким центром у Великобританії став «Apples and Honey Nightingale CIC» (на фото нижче). Він почався з того, що вихованці одного дитсадка відвідували людей похилого віку, а потім був побудований центр з двома окремими будівлями для будинку престарілих та дошкільного навчального закладу. Між ними розбили сад і викопали ставок, щоб зберегти особистий простір.

Спілкування поколінь приносить користь і дітям, і людям похилого віку, тому центрів і стає все більше. Однак, щоб це сталося потрібно враховувати безліч чинників.

У всіх перерахованих випадках мова йде не про дітей-сиріт з притулків. Дошкільнята і люди похилого віку спілкуються час від часу, а не знаходяться один з одним постійно.

Це робиться за цілої низки причин. Щоб спілкування було в радість, воно проходить дозовано, адже літні люди швидко втомлюються від шуму, а у дітей теж можуть бути свої особливості.

Крім того, під час спільного проведення часу враховують, що діти і люди похилого віку — це незнайомі люди різного походження, життєвого досвіду і культури. Їх треба вчити спілкуватися. Проявляти повагу до особистих кордонів. Продумувати кожну зустріч заздалегідь, щоб вона була цікавою. Таке спілкування проходить добровільно.

Будинки для людей похилого віку в результаті роботи навчальних центрів стають більш прозорими. У їх постояльців з’являється більше контактів зі зовнішнім світом, діти розповідають, в яких умовах живуть люди похилого віку, як з ними поводяться. Якщо об’єднати дитячий будинок і будинок престарілих, закритість системи збережеться.

Існує досвід зустрічей дітей-сиріт з мешканцями з будинків для літніх, наприклад, у Вірменії. Але знову ж це були окремі зустрічі, а не спільне проживання і тільки на добровільній основі.


Адреса: 03150, г. Київ, вул. Предславинська 43/2, оф.1

Тел: +38066 067 9728

E-mail: FondBlagoDaruyu@gmail.com

 

Ми у соцмережах: